Якщо в моїх силах допомогти іншим – я це зроблю.

Юрій Лизогуб

 

Нерідко у повсякденній метушні ми не звертаємо уваги на людей, які відрізняються від нас. Дехто з них нервує перехожих, просячи милостиню, хтось пливе за течією, задовольняючись пенсійним забезпеченням, дехто намагається стати повноцінним членом сучасного суспільства та ковалем свого щастя.

Харизма та впевненість у собі цього молодого чоловіка викликає захоплення та повагу. Завжди усміхнений, привітний, готовий підтримати розмову на будь-яку тему. Лише інколи замислюєшся, яким би був Юрій, якби не його хвороба.

Народився Юрій у звичайній родині у селі Самотоївка. Радість від появи первістка затьмарив страшний діагноз – дитячий церебральний параліч. Прогнози лікарів були невтішними, але для своїх батьків Юрій був і є найкращим сином, помічником, надією. Як вижити людям з фізичними вадами у сучасному суспільстві? Як реалізувати себе, та заробити авторитет?

– На мою думку, більшість людей обмежують самі себе. З дитинства батьки до мене ставились, як до звичайної дитини, не акцентували уваги на захворюванні, мав виконувати певні обов’язки по господарству, я відчував себе потрібним повноцінним членом родини.

– А у школі ти відчував, що трішки не такий як всі?

– Можливо дехто і не повірить, я не відчував ніякої дискримінації, зневаги, насмішок. Мабуть просто пощастило з однокласниками. Мені подобалось навчатись, до того ж я не пропустив жодного уроку фізичної культури, 5 років навчався в музичній школі по класу фортепіано, займався східним єдиноборством. Моя фізична вада ніколи не була приводом для обмеження здійснення моїх задумів та планів.

– Батьки легко тебе відпустили на навчання після закінчення місцевої школи, адже відпускати дітей з домівки завжди важко?

– Сумнівів, що я маю продовжити здобувати освіту і саме на денній формі навчання, не було а ні в мене, а ні в батьків. Вони завжди підтримують мене.

– Як сприймали тебе нові друзі – одногрупники?

– Після здобуття повної загальної середньої освіти у Самотоївській ЗОШ І-ІІІ ступенів я вступив до Комерційного технікуму Української Академії Банківської Справи на факультет бухгалтерського обліку. З новим колективом швидко потоваришував. Ставлення до мене було звичайне, доброзичливе ніхто мене не жалів, не ображав. Я почувався своїм серед своїх. Це були чудові студентські роки – трішки ностальгії відчувається в голосі Юрія.

-З чого починав молодий бухгалтер?

– В обласному центрі, вже дипломованим спеціалістом, я звернувся в одну фірму з питанням працевлаштування, де мені було «коректно» відмовлено: «Хлопче, прочитай свій діагноз»

-Люди бувають часом жорстокими, тебе ця відповідь не зламала?

– Трішки образливо, звичайно, але рук я не опустив. Трудову діяльність розпочав у чудовому колективі Угроїдського цукрового заводу ТОВ «ЮВС». Згодом, у 2004 році, був прийнятий на посаду контролера-касира до Краснопільського відділення Ощадбанку № 3239, у 2008 році переведений на посаду провідного ревізора цього ж відділення, а з березня 2009 року до скорочення посади у 2016 році, виконував обов’язки провідного ревізора відділу ревізії і контролю філії Сумське обласне управління АТ «Ощадбанк». Мав  перевіряти роботу ТВБВ Краснопільського та Великописарівського районів.

– Але ж ти здобув і вищу освіту.

-Так, у 2008 році я отримав диплом Сумського Дерржавного університету за спеціальністю «Економіка підприємства». У цьому закладі навчався на заочному відділенні, але навчання теж було цікавим, а головне я впевнений у своїй кваліфікації економіста.

– Наскільки я розумію, на сьогодні ти приватний підприємець?

-Так, чекати склавши руки якогось дива – не в моїх правилах. Вирішив спробувати, розумію, що це не легко великих прибутків відразу чекати марно, та все ж краще ніж бездіяльність.

– Ти ж не зупинися на досягнутому?

-Ні, звичайно, планую знайти роботу за фахом. Я маю освіту, досвід, бажання, готовий приймати участь у конкурсах на заміщення вакантних посад, відчуваю в собі чималий невикористаний потенціал.

– Щоб ти хотів побажати людям твого становища?

– По –перше поважайте себе, адже оточуючі ставляться до тебе так, як ви ставитесь до себе. Цінуйте, свої можливості і погодьтесь – їх ніхто не зможе обмежити. Мрійте і впевнено йдіть до мети. Не зупиняйтесь на досягнутому. Толерантність, співчуття – це добре, а власні здобутки на рівні з суспільством – це руйнує всі обмеження та вселяє впевненість.

І. ЗАГОРУЛЬКО 

Газета “Перемога”

Є НОВИНИ? ЦІКАВІ ТЕМИ? ПИШІТЬ  motsnyi1976@ukr.net

ТЕЛЕФОНУЙТЕ 050-064-94-14