Ще зовсім недавно цей юнак був працівником  бару «Тандем», що в центрі Краснопілля. Близькі та друзі лагідно звали його «Денчиком», адже він має невисокий зріст і дуже харизматичну зовнішність. Привітний, уважний, чемний та кмітливий, він швидко став улюбленцем у відвідувачів закладу. І здавалося б, що хлопець знайшов себе – робота йому личила, приносила задоволення та прибуток, але…

Денис Сергійович Боярко – випускник 2014 року  Краснопільської ЗОШ І-ІІІ ступенів. За покликом душі на широкому порозі дорослого життя юнак обрав спеціальність ресторатора і вступив до Сумського кооперативного технікуму. Під час навчання проходив виробничу практику у місцевому кафе-барі «Тандем», а по закінченню навчального закладу, вже кваліфікованим адміністратором залу, залюбки повернувся до знайомого дружного колективу барменів та офіціантів. За щоденними турботами минали дні, Підходив час призову на строкову військову службу до лав ЗСУ. Юнак не став чекати на повістку з військового комісаріату, а вирішив укласти контракт, адже його найкращий друг Володимир Ганцев вже танкіст.

3

– Де починалась твоя служба, Денисе?

– Відношення отримав з частиною, де служив товариш, а піврічне навчання проходив у місті Житомир у 199 навчальному центрі десантно-штурмових військ. По закінченню навчання отримав ВОС механік – водій танка Т-80.

– Пощастило служити  разом з Володимиром?

2

– Так. З березня 2017 року я солдат 79 окремої десантно-штурмової бригади – так як і Володимир Ганцев.

– Які твої обов’язки?

– Я старший механік-водій 2 взводу 79 ОДШБр. Це посада сержанта, маю у підпорядкуванні 3 механіка і 4 танки (четвертий мій) – уточнює солдат. Наш підрозділ нині перебуває на другій лінії оборони, бо ми важка артилерія, але завжди напоготові і наша техніка, і екіпажі.

4

– Денисе, твої професії кардинально різні. Попередня робота тобі подобалась?

– Подобається мені і моя освіта, і моя робота була до смаку, але ж ухилятись від виконання військового обов’язку я не збирався, а якщо служити, то… служити там, де це зараз потрібно. Згодом мрію вступити до військового вишу.

– З парашутом доводилось стрибати?

– Нажаль ні. В «учебці» саме в санчастині перебував, як проходили ці навчання, але обов’язково це зроблю, бо ж теорію вже знаю добре, техніку укладки парашута засвоїв.

Це важко – укласти парашута?

– Ця процедура займає майже 2 години 30 хвилин і приземлення великою мірою залежить саме від якості укладки.

– Як батьки ставляться до твого вибору?

– Вже звикли. Мама дізналась напередодні від’їзду, звичайно плакала, але мій вибір вже було зроблено.

– Скажи, а є ймовірність, що Денис Боярко знову буде ресторатором?

– Подолаємо ворога, повернемо мир в рідну Україну і я залюбки згадаю першу професію.

Шлях від офіціанта до солдата ДШБр Дениса був дуже коротким – довжиною в 6 місяців, хочеться сподіватись, що зворотній шлях буде ще коротшим. Щасти тобі, «Танчику»!

Спілкувалась І. ЗАГОРУЛЬКО.

Газета “Перемога” (квітень 2018 року)

Є НОВИНИ? ЦІКАВІ ТЕМИ? ПИШІТЬ  motsnyi1976@ukr.net

ТЕЛЕФОНУЙТЕ 050-064-94-14

 

Advertisements