Саме з цими питаннями найбільше звернулось до редакції людей минулого тижня.  Ціна буханки краснопільського хліба хліба зросла на 50 копійок і це неабияк засмутило жителів району. Та, як не дивно, звістка про  подорожчання хліба насущного викликала куди менший резонанс, аніж закриття в центрі і на території ринку Краснопілля  улюблених для багатьох закладів під класичною назвою «Кулінарія», адже не секрет, що саме в там збирались і любителі «недорого посидіти». З цими питаннями ми й вирушили до голови правління Краснопільської райспоживспілки С. Ф. Миронова. Почали, звісно ж, з хліба.

– Сергію Федоровичу, розкажіть, будь-ласка,  на яку продукцію, на скільки і чому піднялись ціни?

– Справді змушені констатувати факт зростання цін на  хліб виробництва Краснопільського хлібохарчокомбінату. Так, буханець традиційного «Слобідьського» (700 г) замість 11 гривень відтепер коштує 11-50, хліб формовий «Новослобідський» (800 г) коштував 12 гривень  20  копійок, а тепер він вартує 13 гривень. Піти на такий крок ми змушені через здорожчання борошна. У липні, наприклад, ми закуповували борошно першого ґатунку за 6-50 за кілограм, 3 серпня нам почали відпускати борошно вже по 6-80, 6 серпня ціна піднялась до 7 гривень 30 копійок, а 9 серпня відбулось подорожчання ще на 15 копійок.  А ще візьміть до уваги подорожчання газу для виробників.

– Тобто оптимістичного прогнозу, що найближчим часом хліб знову не подорожчає, Ви дати не можете?

– На жаль, таких прогнозів не дасть жоден товаровиробник. Звідки такий скачок цін? Річ у тім, що сьогодні продовольче зерно 2-3 класу сільгоспвиробники реалізують вже по 6 гривень за кілограм.  Із розмов із сільгоспвиробниками чую, що у країнах Європи через засуху виникла проблема із зерном, тож його масово  закуповують в Україні. Це гарна нагода для отримання прибутків для вітчизняних сільгоспвиробників, тож їх пріоритет сьогодні – експорт зерна. Це їх заробіток і я в дечому їх розумію, адже для збирання врожаю потрібні кошти і на пильне, мастило, запчастини тощо.

Наприклад не так давно діяв так званий «Аграрний фонд», який виконував стабілізаційну роль. У нас, товаровиробників, був вибір – купляти борошно за угодою, хай із передоплатою, у даному фонді,  чи напряму у сільгосппідприємств. Це мало змогу можливість «збивати» ціна на ринку зерна. Після здорожчання ціни на борошно я відразу зателефонував до фонду, але почув, що борошна там немає.

– Ви моніторите ситуацію з підняттям цін на хліб іншими хлібокомбінатами Сумщини?

– Звичайно. Сумські й Охтирські виробники підняли ціну на тиждень раніше, і якщо ми обмежились 50 копійками, то вони мають зростанні до двох гривень. Справа в тому, що скачок цін на зерно нового врожаю відбувається ледь не щороку, а потім відбувається і падіння цін. На це й очікували, тримаючи існуючу ціну на хліб до останнього.

Я хочу, щоб наші покупці розуміли, що у мене, як голови правління, немає великого бажання піднімати ціну на головний продукт, адже я знаю, що навіть підняття ціни на 5 чи 10 копійок викликає падіння реалізації на 500-700 буханок, а значить зменшується надходжень коштів, а це зарплата, відрахування, комунальні платежі, придбання сировини. Словом, йде ланцюгова реакція.

– Сергію Федоровичу, тепер давайте поговоримо про закриття «Кулінарій», які працювали в Краснопіллі десятки років. Зимового часу тут можна було з сьомої години ранку зігрітись чашкою кави чи чаю в очікуванні відкриття державних установ. Це особливо було зручно для жителів сільської місцевості, які приїздили до райцентру у вирішенні особистих питань. А спекотної пори поласувати морозивом чи прохолодним соком, перекусити смачною випічкою нашого «Хлібохарчкомбінату». Інформація про закриття закладів  збентежила жителів району, які регулярно користувались їх  послугами. Яка причина закриття?

– Причина  банальна – за підсумками роботи за перше півріччя вони виявились не просто неприбутковими, а збитковими. Їх утримання маємо відшкодовувати за рахунок інших наших закладів. А ми не є об’єктом соціальної сфери. Більший внесок наша організація вкладе до бюджету, якщо приміщення будуть передані в оренду і приноситимуть стабільний, щомісячний, суттєвий прибуток. До речі  орендувати та господарювати в кафе найперше було запропоновано їх продавцям. було запропоновано їх продавцям.

– На вашу думку, чому ці заклади перестали бути рентабельними?

– Для мене це процес теж був не безболісним, я розумію становище, що у нас немає на сьогодні альтернативи цим торговим точкам, але ж ні для кого не секрет, що в основному туди приходили вже з придбаним «підпільним» спиртним, а  «Кулінарію» виручали лише  пиріжком. От і результат, а треба утримувати приміщення, сплачувати податки. Організація має отримувати прибутки.

Газета “Перемога” від 17 серпня

Є НОВИНИ? ЦІКАВІ ТЕМИ? ПИШІТЬ motsnyi1976@ukr.net

ТЕЛЕФОНУЙТЕ 050-064-94-14