Черговий етап великої національної гри під назвою «вибори» набрав найпотужніших обертів. Чому гри? Бо є азарт, є правила та активне їх порушення, є чесність і махлювання… Звичайно, є уболівальники. Частина яких просто вболіває, – не вникаючи у правила гри, у реальні цілі гравців і їх моральні якості.

Між тим, вибори – не карти і навіть не футбол. І невірне уявлення про гру та свою в ній участь може закінчитися поразкою не для якоїсь ефемерної команди, а безпосередньо для виборця. Який у певний час з′ясує,  що «його знов обманули»; «влада погана»; епоха бідності мала минути, але в кишенях досі порожньо, і далі – за списком…

Знайти пастку

Справді, пригадаймо: розчарування наступає у переважній більшості випадків – чи щодо кандидатів, чи щодо політсил. Який рецепт проти розчарування? Завжди пригадую слова, сказані на одному з давніх передвиборчих засідань  Сумського прес-клубу.  Зазначене запитання поставили відомому в області екс-посадовцю, а тепер знаному експерту Марку Берфману. Відповів він на нього надзвичайно просто: щоб не розчаровуватися, не треба зачаровуватися.

А як не зачаровуватися? Не зважати на будь-які обіцянки реклами, на передвиборче штукарство, а шукати за словами – факти, а за найприкольнішою формою – суть. Тобто, не потрапляти на гачок передвиборчих технологій. Саме про це на одній із зустрічей прес-туру, організованого у рамках спільного проекту Українського кризового медіа-центру та Естонського центру східного партнерства, говорила з сумськими журналістами виконавчий директор Українського незалежного центру політичних досліджень Світлана Конончук.

Рецепт відомий із пригодницьких фільмів: щоб не потрапити в пастку, треба уявляти, де вона може знаходитися. За сучасних можливостей доступу до інформації таке уявлення отримати можна. Зокрема,  виборцям не зайве знати про гаманці наших політичних сил і їх вміст. Тим паче, що з часу прийняття рішення про державне  фінансування політичних партій, кошти їм перераховуємо всі ми. Адже державний бюджет складається зокрема і з наших із вами податків.

 

Твоя копійка у гаманці партії працює…частково

Отже,  стаття 17-1 «Форми державного фінансування політичних партій» закону «Про політичні партії в Україні» у своєму першому пункті говорить: «за рахунок коштів державного бюджету фінансується статутна діяльність політичних партій, не пов’язана з їхньою участю у виборах народних депутатів України, виборах Президента України і місцевих виборах, у тому числі оплата праці працівників статутних органів політичної партії, її місцевих організацій в порядку, передбаченому законодавством».

Якою є сума? За інформацією Національного агентства з запобігання корупції, державне фінансування партій на 2018 рік склало 513 мільйонів 671 тисячу гривень.

Що ж, скаже хтось, нічого особливого, цивілізаційні процеси, навіть є позитивні моменти, бо ж сказав у інтерв′ю Радіо Свобода голова Комітету виборців України Олексій Кошельhttps://www.radiosvoboda.org/a/29598861.html: «Держава платить партіям не малі кошти. Я переконаний, що на ці кошти партії цілком можуть працювати: утримувати центральний апарат, регіональні осередки, проводити діяльність, видавати партійну пресу, проводити зустрічі з виборцями, утримувати аналітичні центри тощо. Це все в межах державного фінансування. В такій ситуації будь-яка політична партія може сказати «ні» представнику олігархічної групи, який спробує через партію просувати свої інтереси. Це –механізм унезалежнення партій від олігархічного капіталу. Частково це вже працює».

Так, працює, на жаль, лише частково.  Світлана Конончук вважає, що державне фінансування поки не зіграло відведеної йому ролі зміцнення партій: не пішло на їх розбудову та побудову діалогів – внутрішніх і зовнішніх. Як скаже не один грамотний українець: незалежність від олігархічного капіталу теж не надто виразна… Переважно партії тратилися… звісно – на рекламу!

Скільки коштує нас загітувати

Згідно зі звітами про загальні витрати, наприклад, «Батьківщина» пустила на рекламу «Нового курсу» близько 100 мільйонів гривень. За даними Комітету виборців України, Радикальна партія  упродовж липня-вересня минулого року витратила на телевізійну рекламу три мільйони гривень. Ці кошти, отримані з державного бюджету, партія заплатила каналам «112 Україна» та «NewsOne». Водночас,  зауважують у Комітеті виборців, «радикали»  декларували підтримку санкцій проти цих мовників як проти послідовних поширювачів проросійських меседжів. Але санкції – санкціями, принципи – принципами, а гроші заплачені…

Отже, допитливий виборець може поцікавитися та спробувати відслідкувати фінансові справи політсил. По-перше, із уже згаданих фінансових звітів політичних партій, із фінансової звітності кандидатів;  публічної фінансової інформації Національного агентства запобігання корупції https://public.nazk.gov.ua/ ;  Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування…

Так,  ми вирішили поцікавитися звітами, наприклад, «Батьківщини».  Тут все докладно і зрозуміло. Зокрема, що з Державного бюджету України на фінансування статутної діяльності партії надійшло 33 886 896,00 гривень. Загалом внесків фізичних і юридичних осіб надійшло грошовими коштами 1 154 532 854,06 грн.

Якими були витрати? Теж усе видно:

 «…на здійснення статутної діяльності, усього  188 405 437,14

 заробітна плата 3 951 652,14

оренда приміщення (будинку, офіса, квартири) 9 190 971,31

оренда транспортних засобів 1 095 313,14

оренда обладнання та технічних засобів 875 737,26

послуги зв’язку 408 871,34

витрати на соціальну допомогу —

проведення з’їздів, партійних конференцій, загальних зборів 1 280 130,63

публічні заходи 7 964 657,22

пропагандистська діяльність (інформаційна, рекламна, видавнича, поліграфічна)  155 668 661,19, у тому числі: видавнича діяльність 1 146 202,00

розміщення зовнішньої політичної реклами 34 310 066,00

розміщення реклами на телебаченні 120 004 823,19

розміщення реклами на радіо 207 570,00

розміщення реклами у друкованих засобах масової інформації —…»

Із останнім прочерком ви погодитеся, якщо ніколи не читали в газетах рекламних матеріалів «Батьківщини». Якщо читали, – маєте розуміння, що тут щось неточно…

З легкістю ми знайшли фінансовий звіт ще однієї партії – «За життя». Він розповів, що на статутну діяльність минулого року потрачено 1 176 578,60 грн. На заробітну плату – 108 675,00. На проведення з’їздів, партійних конференцій, загальних зборів – 52 420,00; розміщення зовнішньої політичної реклами – 159 164,00; розміщення реклами на телебаченні – 603 475,20. Усе ну значно скромніше, ніж у «Батьківщини», але давайте не забувати, що лідер цієї політичної сили сам є «телезіркою», принаймні, так себе позиціонує. І свої виступи на телебаченні навряд чи заносить до розряду реклами, що перед виборами має фінансуватися виключно з виборчого фонду.

Так само навряд чи фінансуються з виборчого фонду виступи по всій Україні «95 кварталу» з популяризацією «Слуги народу». До речі, фінансового звіту цієї політсили на її офіційному сайті немає. Хоча, наголошує виконавчий директор Українського незалежного центру досліджень Світлана  Конончук,  партії повинні надавати доступ до своїх програмних, ідеологічних документів і дискусій, до процедур прийняття рішень і до партійного фінансового обліку.

Тож, якщо партія «Слуга народу», згідно з даними Мінюсту, була зареєстрована 13 квітня 2016 року (щоправда, тоді – ще під назвою «Партія рішучих змін»), принаймні за три роки ці звіти мали б бути. Поки ж на https://file.liga.net/parties/sluga-narodu знаходимо лише таку інформацію: «Согласно отчёту партии за второй квартал 2018 года, она бесплатно пользуется офисом на 4 м² в Киеве (которую предоставляет в пользование спонсор), она не обладает никакими средствами и не проводит никаких выплат».

Ну трішки в звітах помилилися…

Втім, якщо ви справді допитливий виборець, який хоче не вірити в партію, ніби в Господа Бога, а знати реальний стан її справ, то можете знайти не одну інформацію про те, що зі звітами не завжди складається на «відмінно». Так, у листопаді минулого року Національне агентство з питань запобігання корупції склало 50 адміністративних протоколів за виявленими фактами порушень у звітах політичних партій про майно, доходи, витрати і зобов’язання фінансового характеру, поданих партіями за ІІ квартал 2018 року. «До судових органів вже направлено 12 протоколів, які були складені за результатами аналізу звітів політичних партій “За життя”, “Українська національна консервативна партія”, “Народна екологічна партія”, “Жінки за майбутнє”, “Партія пенсіонерів України”. Ще 38 протоколів будуть відправлені до судових органів після завершення всіх дій, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення, щодо притягнення відповідних осіб до адміністративної відповідальності», – йшлося у повідомленні https://www.5.ua/polityka/nazk-narakhuvalo-50-porushen-u-finzvitakh-partii-skladeno-protokoly-180900.html

Розглядаючи звіти політпартій за  І квартал 2019 року Національне агентство з питань запобігання корупції  виявило порушення у 18 звітах наступних політичних партій: «Відродження України», «Миру і розквіту», «Промисловців і підприємців України», «Нова європейська Україна», «Партія регіонів», «Справа», «Народно-трудовий союз України», «Солідарність правих сил», «Майбутнє країни», «Самоврядна українська держава», «Духовна Україна», «Українська громадська рада», «Нові обличчя», «Партія Наталії Королевської «Україна–вперед!», «ВО «Черкащани», «Соціалісти», «Відродження», «Партія сильної влади». https://vezha.net.ua/polityka/nazk-zatverdilo-115-visnovkiv-za-rezultatami-analizu-zvitiv-politichnix-partij/

Нє, а так всі партії гарні, чесні й за народ!

 

Виграв вибори – візьми мільйон!

Проте зауважимо: державне фінансування отримують не геть усі, а парламентські партії. «Серед них,– заначив у вже цитованому інтерв′ю  голова Комітету виборців України Олексій Кошель, –і «Опозиційний блок», який спочатку розкритикував ідею державного фінансування і зробив заяву про відмову від нього. Але тепер отримує кошти з державного бюджету. І спрямовує ці величезні кошти також на рекламу, насамперед на телебаченні».

То ніби й хай, причому тут вибори? – спитає прибічник різнобарвних українських політсил.

А тут ми звернемося до другого пункту  статті 17-1 закону «Про політичні партії в Україні»

І прочитаємо: «…відшкодовуються витрати політичних партій, пов’язані з фінансуванням їхньої передвиборної агітації під час чергових та позачергових виборів народних депутатів України».https://kodeksy.com.ua/pro_politichni_partiyi_v_ukrayini/17-1.htm

Тобто та політична сила, яка виграла вибори і ввійшла до парламенту, отримує відшкодування з державного бюджету. І формула цього відшкодування пов′язана з цифрою  кількості голосів виборців, які проголосували за політичну силу. Отже, збираючи наші голоси, партія «збирає» і кошти, що будуть їй відшкодовані. Відшкодування це має бути не більшим, ніж виборчий фонд партії. А який за обсягом цей виборчий фонд?

Згідно з законом, розмір фонду партії «обмежений». Але так собі «скромно обмежений». У  багатомандатному окрузі – не більше 90  тисяч розмірів мінімальної зарплати, що складає  375 570 000 грн, а відповідно – приблизно  14 мільйонів доларів; у одномандатному окрузі – не більше 4 тисяч розмірів мінімальної зарплати, тобто 16 692 000 грн. Отже, не більше, ніж ці суми, отримають партії, що потраплять до парламенту.

«Міжнародні організації говорили, що виборчі фонди слід обмежити, – розповідає Світлана Конончук. – Проте обмежити фонд – це значить створити ризик позафондових витрат. А от обмежити відшкодування справді потрібно. Бо що громадянин отримує з цього «вкладення»? Отримує нуль…»

Тож, бачимо, є не лише ідейний сенс прагнути Верховної Ради.

До речі, говорять, що після виборів цього року витрати держави на партійне фінансування зростуть. Адже фінансуватимуть і партії, що подолають бар’єр тепер уже  в 2%.

… Одружуючись, кожна людина хоче отримати попереднє уявлення про статки своєї пари та вміння поводитися з грошима. Обираючи владу, ми далеко не завжди розуміємо, які фінансові інтереси мають нібито праведні захисники наших інтересів. А дізнатися – можна…

Алла МАРКЕЛОВА

Є НОВИНИ? ЦІКАВІ ТЕМИ? ПИШІТЬ  motsnyi1976@ukr.net

ТЕЛЕФОНУЙТЕ 050-064-94-14