На стадіоні Колос (смт Краснопілля) дворазовий рекордсмен Книги рекордів Гіннеса Артем Сіробаба встановив два нових рекорди в підтягуванні на перекладині з додатковою вагою, тим самим перевершивши свої ж рекорди дворічної давності, які були зафіксовані у світовому Реєстрі рекордів. Так з додатковою вагою 60 фунтів (27,2 кг) він здійснив за одну хвилину 27 повторень, що більше на одне повторення, а з  додатковою вагою 100 фунтів (45,3 кг) здійснив за одну хвилину 18 повторень, що на два більше ніж у 2018 році. Спроби було санкціоновано штаб-квартирою Книги рекордів Гіннеса (Великобританія), зафіксовано авторитетною суддівською бригадою, її результати буде передано на затвердження до зазначеної світової організації.

Звичайно, що про інтерв’ю перед спробою встановлення рекорду, аби не наврочити, не було й мови, адже Артем переконаний, що рекорди люблять тишу. Відтак зустрілись за пару днів, коли емоції вщухли.

– Артеме, що після недавньої невдачі ти знову повернешься до встановлення свого вже третього світового рекорду, не було жодних сумнівів. Але що протягом години змахнешся аж на два, це було сюпризом для всіх, хто прийшов того дня на стадіон. Як мотивував себе?

– По-перше розібрав на складові причини попередньої невдачі і дійшов висновку, що той тиждень вцілому видався важким, турнік, на якому вирішив робити спробу, зробили і встановили лише за кілька днів до цього, а його ще треба було пофарбувати, випробувати. До того ж  той день був спекотним, задушливим, я не відчував  такої легкості, як до цього на тренуваннях. Плюс хлопці з Сум, які мали виконувати роль суддів запізнились, розминка була швидкою, організм «закислився», словом одне наклалось на інше і спроба не вдалась.  Але вже через день знову приступив до тренувань, зрозумів, що багато чого залежить від погодніх умов, від часу, який найоптимальніше підходить для спроби і вирішив цього разу не поспішати. Кілька разів відвідав стадіон, займався вдома, і, як наслідок цього дня спроба вдалась.

– Ще й як вдалась, адже після рекорду підтягування зі 45-кілограмовим вантажем ти практично відразу висловив готовність побити свій же рекорд із 27-кілограмовим вантажем. Це рішення виникло спонтанно чи був готовий до цього кроку заздалегідь?

– Ці два рекорди я тримав в голові давно, вони практично доповнюють один одного. Звичайно, потрібна було спеціальна підготовка. На тренуваннях «тестував» обидві спроби і в підсвідомості тримав рішення в один день замахнутись  на два рекорди.. Але якщо із 45 кілограмами свідомо йшов на рекод, то  із 27-кілограмовим вантажем хотів просто спробувати, тому нікому нічого не обіцяв і не чекав від свого організму якихось досягнень. Після 45 кілограмів  підтягуватись  із 27 кілограмами якось було навіть легко, в деяких моментах «літав», щоправда довелось «керувати» своїм тілом, щоб вірно розрахувати навантаження – і все вийшло. На відміну від минулої спроби, цього разу це був мій день – погода видалась чудовою, м’язи швидко «відійшли» від 45 кілограмів. Як показав час, правильно зробив, що розпочав із більшої ваги, зробивши ставку на силу, а вдругій спробі основну роль відіграла виносливість.  Якби розтавив пріаритети по-іншому, не факт, що все б так вдало вийшло.

Хочу подякувати за підтримку батькам, хлопцям із федерації Сумщиниз воркауту, тренеру Краснопільської ДЮСШ Юрій Ноженку, які виконували роль суддів. Врни мають великий досвід, авторитет, вони мені багато в чому допомогли, до того ж авторитетність суддів може в підсумку вплинути на рішення безпосередньо в головному офісі Книги рекрдів Гіннеса.

– В принципі зараз ти змагаєшся сам з собою, перевершуючи свої ж досягнення. Чи виходили на контакт з тобою рекордсмени з даної дисципліни з інших країн?

– Так, у мене була зустріч із хлопцем із Білорусі, говорили про перспективи встановлення того чи іншого рекоду. Листувались із американськими спортсменами. Один з них готувався до того ж рекорду, що і я у 2018 році. Американець налаштовувався на 24 спроби із вагою у 27 кілограмів і зізнався, що це його межа, тому коли дізнався коли дізнався, що мною піднята планка до 26 спроб, спробував його побити, але в нього не вийшло. Інший американець, як і я, готувався до підтягування із 45 кілограмами, він теж цікавився моїми успіхами, теж зізнався, що для нього 14 підтягувань, це межа, тому відмовився від боротьби.

– А в Краснопіллі у тебе є послідовники, які, дивлячись на твої успіхи, теж хотіли б присвятити себе воркауту чи замахнутись на встановлення якогось рекрду?

– На жаль, поки немає, але я бачу, що молодь прогресує в плані спорту. Коли відвідую стадіон, бачу хлопців, які займаються на перекладині. Якщо їм дати поштовх, за наявності спеціального обладнання організувати показові виступи досвідчених спортсменів з воркауту, то обов’язково хтось з них захоче й далі на більш серйозному рівні займатись цим видом спорту. Для хлопчаків, які по кілька годин сидять на уроках, потім вдома за комп’ютером чи телевізором, турнік – це чудове знаряддя для тримання себе в тонусі. Турнік – це сильний і красивий торс, сильні руки і спина.

– Артеме, кажуть, що шлях до мети додає більше позитивних емоцій, аніж сам результат. Не відчуваєш деякої спустошеності, адже всі рекорди, про які мріяв, вже підкорені. Що далі?

– Без мрії жити неможливо, тож плани, безумовно, є і не лише в спорті. Зараз намагаюсь самовдосконалюватись у ІТ-сфері. Це навіть підштовхує для посиленого заняття спортом, бо багато часу проводиш без руху, після чого треба більш посилено тренуватись, щоб постійно бути у формі. Наразі готую всі необхідні документи, фото і відео підтвердження для штаб-квартири Книги рекордів Гіннеса. Скажу чесно, ця організаційна робота виснажує більше, аніж тренування і самі рекорди. Далі протягом кількох місяців чекатиму підтвердження. Думаю, за цей час підшукаю собі новий рекорд.

Спілкувався О. МОЦНИЙ

Газета “ПЕРЕМОГА”