Кажуть, що не так і багато треба, щоб якась ординарна історія стала легендою чи байкою, тут треба або щоб зорі зійшлись, або той, хто цю історію розповідає, має бути майстром своєї справи. В редакції газети «Перемога» працювала така людина, яка могла із двох речень написати ледь не роман. Одна з таких історій була про редактора дуже далеких радянських часів, який зранку після виходу газети до обіду не роздягався в кабінеті і нікуди не відлучався, бо хтось із чинів в райкомі міг залишитись незадоволеним останнім випуском газети і викликати «на килим» редакторам. Лише коли після 14-00 дзвінка згори не пролунало, тоді він знімав з себе верхній одяг, теплу шапку і решту дня витирав хустинкою піт з обличчя і намореного тіла. Якщо взяти до уваги, що газета тоді виходила двічі на тиждень, то не важко уявити, скільки кілокалорій спалював бідний редактор.Часи змінились, але редакторська посада не стала легшою. Тепер нашого брата не викликають на килим у високі кабінети, але після виходу чергового номеру намагаєшся одягатись якнайлегше, бо пропотіти інколи доводиться – інколи від задоволення, інколи від зауважень від наших читачів. Сьогодні, наприклад, було багато позитивних відгуків на репортаж І. Загорулько про її поїздку віддаленими селами нашого району, також чимало передплатників прохали передати слова вдячності М. М. Краснощокову за його автобіографічну розповідь і задавали питання, а чим закінчиться його життєва історія, скільки злочинців він викрив? Чесно скажу – сам з нетерпінням чекаю від Миколи Михайловича продовження (не закінчення) його оповіді, яку читав із великим задоволенням.Та «не знімав верхнього одягу «від хвилювання» ще й тому, що два останні номери були змушені друкувати в різних друкарнях в різних куточках області. Не буду уточнювати причини, скажу лише, що від редакції вони не залежали. Можливо хтось з Вас помітив різницю, хтось більше зосередився на змісті, а ми всією редакцію пережили напружені години, адже у кожної друкарні свої вимоги, підлаштовуватись до яких без досвіду важко, але ми труднощів не боїмося і кидаємо їм гідний виклик.Приміром, коли пишуться ці рядки, наші редакційні оператори верстки працюють над тим, щоб наступний номер «Перемоги» вийшов у кольорі. Верстають одні й ті ж сторінки в різних варіантах, надсилають у друкарню, отримують у відповідь зауваження, поради і знову роблять одну й туж справу по кілька разів, щоб вже з наступного року Ви змогли отримувати зовсім іншу газеті, принаймні візуально. А що стосується наповнення, то чекаємо Ваших порад, пропозицій. Залишайтесь з нами в наступному році!