Сто років тому, 27 березня 1921 р., Надзвичайною сесією Всеукраїнського Центрального Виконавчого Комітету ухвалено постанову «Про заміну продрозкладки податком», котра ознаменувала перехід до життя в умовах нової економічної політики (НЕПу) – однієї з найколоритніших сторінок історії. Напевне, – якби НЕП не був у 1929 р. скасований та підступно змінений на політику суцільної колективізації – сьогодні б ми жили не гірше, ніж у таких «соціалістичних» країнах, як Франція чи Швеція. Тоді у народі набули надзвичайного піднесення почуття важливості власної участі у процесі будівництва країни нового ладу, зміцнення особистих господарств та кустарного виробництва, вільний найм робочої сили і ринкові відносини, ліквідація неписьменності (лікнеп), всеохоплююча культосвітня та оздоровчо-спортивна робота, українізація державного сектору…

На селі ж головним показником успіху НЕПу став розвиток одноосібних господарств заможних селян-«куркулів». У кожному селі Краснопільщини було від декількох одиниць до декількох десятків родин, котрі піднімали місцеву економіку, створюючи робочі місця, сплачуючи податки, вкладаючи кошти у поліпшення матеріальної бази господарств, впроваджуючи нову техніку та технології виробництва. Про родину найвідоміших самотоївських «куркулів» Парасочкиних (у народі – «Парасочок») і піде мова у цьому нарисі.