Попри дощ та вітер жителі Краснопілля несли оберемки квітів на трасу, зустрічати авто з тілом загиблого земляка. І так від в’їзду у Краснопілля і до будинку на краю селища, де жив Володимир.
– Це був золотий хлопець, про такого товариша і сусіда можна тільки мріяти, завжди усміхнений, позитивний. гриби, полювання – це його хобі. І господар добрий був, все в нього ладилось, – говорять про Володимира Савченка його сусіди. – Знаєте, він ще з 2014 року місця собі не знаходив, коли росія в Україну “руській мір” почала нести, не раз Володя говорив, що дипломатією ця війна не закінчиться, що доведеться ще зброю в руки брати. І, на жаль, був правий.
З початком повномасштабного вторгення Володимир Савченко пішов боронити Україну, а два місяці тому вирушив з побратимами в найгарячішу точку війни, під Соледар.
– Два місяці ми там виконували різні бойові завдання, збирали дані про зосередження ворога, передавали координати нашим артилеристам. Того трагічного дня, 2 березня бойовогою групою розвідки вели стеження, але росіяни нас помітили, накрили мінометним вогнем. Міна вибухнула біля Володі, він загинув миттєво. Це був спражній воїн, боєць, який не міг сидіти без діла. “Чого сидимо, треба щось робити. Треба діяти” – ці слова він повторяв найчастіше. Зрештою, саме ця дієвість і привела його під Соледар, – згадують Володимира Савченка його побратими Ігор та Олег, які були з ним до останньої хвилини.
Редакція газети “Перемога” приносить щирі співчуття рідним та близьким захисника.
Краснопілля Край Слобожанський 