В умовах сучасного світу нарівні з персональними й корпоративними брендами колосального значення віднедавна набуло поняття «бренд території». Суперництво міст, регіонів і країн за ресурси перетворює їх із географічних одиниць у повноцінні товари, що мають свою цінність, властивості, вартість. Тому в територій сформувалася потреба мати відмінну ідентичність і вміло про неї розповідати. Досвід засвідчує, що ті громади й території, які поступово впроваджують взаємопов’язані маркетингові заходи, є більш успішними. Вони значно легше досягають цілей сталого економічного розвитку, зокрема: залучення інвестицій і створення нових підприємств;  покращення іміджу на місцевому, національному та міжнародному рівнях, започаткування взаємовигідних партнерств; залучення нових жителів і поліпшення добробуту громади загалом.

На перший погляд це може здатися не серйозним, мовляв як якийсь там «боенд» може вплинути на економічний розвиток, залучення туристів тощо, з іншого боку менеджери, спеціально найняті громадами і містами рекламщики чухають потилиці в роздумах, щоб його таке вигадати, яку історичну подію, місцеву особливість «розкрутити» до рівня впізнаваного бренду.  І якщо десь це питання висить в повітрі , то на Краснопільщині, схоже ця ідея починає набувати цілком реальних обрисів. Вона не надумана, не взята із стелі чи з неба, а багато тисячоліть в прямому сенсі лежала під ногами.  Більше того це той проект, який як грантову програму громада хоче подати на фінасування Європейської комісії. І назва  цьому проекту – Верижиця. Що це таке, як вона пов’язана із Краснопільщиною, йшлося під час круглого столу, де  краєзнавець та меценат Сергій Гуцан громадський діяч Костянтин Аленінський   презентували унікальні знахідки з Краснопільщини-Верижиці.  Зрештою, щоб було зрозуміліше, свій матеріал поділю на дві частини – в першій піде мова про Верижицю, як історичну реліквію, а в другій – про Верижицю, як можливий майбутній бренд громади. Отже…

Сергій Гуцан: «Стилістика цих виробів і рівень майстерності ювелірів-це рівень Лувру!»

Верижиці – це такі прикраси 2-5 ст. нашої ери, які знаходять пошуковці-любителі на території Краснопільської ОТГ. Та й взагалі, на думку Сергія Гуцана, Сумщина – один з лідерів за кількістю формування історичних епох. Тут знаходять рештки Скфіської пори, Кімірійської, Київської Русі, хазарів тощо. Звичайно, ці знахідки є і в інших регіонах, але Сумщина унікальна саме тим, що на її території знаходять рештки дуже красивої і загадкової культури – Верижиці. Історики цілком серйозно вважають, що вона гідна Лувру, але до кінця не вивчена, бо мало хто із вчених намагався це зробити.

  • Коли  німецький підприємець і археолог, керівник розкопок у Трої Генріх Шліман прийшов до цього стародавнього міста, про нього вже знали, його потихеньку грабували, але Шліман зумів зробити так, щоб про Трою дізнався увесь світ, – говорить Сергій Гуцан. –  На мою думку,  в історії з Троєю і краснопільськими Верижицями можна провести якусь аналогію.  Думаю, у кожної Трої повинен бути свій Шліман! Краснопільські Верижиці ще чекають свого відкривача, який прославить їх на весь світ!  Не сумніваюсь у цьому, як не сумніваюсь в тому, що стилістика цих виробів і рівень майстерності ювелірів-це рівень Лувру!  Впевнено про це кажу і готовий свою точку зору відстояти!

Як розповів присутнім Сергій Гуцан, дані знахідки мають назву – предмети Київської археологічної культури. Чому Київської, бо вчений, який вивів цю теорію, перші знахідки зробив під Києвом. Випадково, чи ні, але їх було мало. Про Сумщину тоді навіть не було мови. А потім з’явились металодетектори і сьогодні на Краснопільщині за день знаходять більше фрагментів Верижиць, ніж згаданий вчений за увесь час своїх досліджень. Пан Сергій – один з тих, кому теж пощастило знайти Верижицю, і  не фрагментами, а  цілу. З фото  тьа оригіналами знахідок присутні мали змогу ознайомитись під час круглого столу. Найцікавіше, що  всі вони знайдені на території Краснопільського лісництва із «заходом» на територію  миропілля, осоївки, Самотоївки, Глибного, сусіднього Сумського району. Концентрація знахідок божевільна! За однією із версій Сергія Гуцана, Верижиця – це нагрудна прикраса. Вперше її у нашому районі було знайдено у 2012 році і намагалися продати через антикварний аукціон. В Україні її тоді ніхто не купив, бо ніхто не знав, що та знахідка собою представляє, а тому вона знайшла господаря у Білорусі.

Верижиця – V-образна прикраса. Верхні дві її частини – фібули (те, що кріпить). За версією Сергія Гуцана , Верижиця у «повній комплектації» – це прерогатива якогось на той час дуже високого чину. Нижчому за посадою могло вистачити і брошки, але дуже красивої.

  • Кожна Верижиця унікальна і має розкривати, характеризувати свого власника, – розмірковує Сергій Гуцан. –Можливо Верижиця якимось чином пов’язана з тодішньою релігією, можливо тисячі років тому в цих місцях була культова споруда,  яка за своїм впливом не поступалась сучасній Почаєвській лаврі, бо пояснити по-іншому таку концентрацію знахідок в цих місцях важко.
  • Цікаво, що за  1800 років бронза позеленіла, що їй притаманно, а ось червона емаль, якою фарбували фрагменти Верижиць, чудово збереглась до сьогоднішніх днів.

Краєзнавець із Самотоївки Олександр Десятниченко, який  взяв участь в обговренні даної теми,  підтверджує, що останні декілька років місцеві пошуковці знаходили окремі фрагменти Верижиці, тому побутувала думка, що це окремі прикраси, як то фібули, лунниці, сонячні амулети. Це тому, що жодних відомостей про Верижицю не знайти у спеціалізованих каталогах, більше того немає інформації про неї і в сучасному підручнику з археології.

  • Три роки томуодин з пошуковців за один день знайшов декілька фрагментів Верижиці. Одна із нахідок привернула увагу тим, що мала гострі зазубрини і за виглядом нагадувала не відшліфовану заготовку, без емалі, що свідчить про незакінченість виробу, тобто можна стверджувати, що десь тут їх виговляли, можливо в цих краях жив відомий майстер, можливо діяла ціла школа, – ділиться своїми думками Олександр Десятниченко.

В обговоренні теми взяли участь краєзнавці Олександр Козир та Василь Кладієнко, які наголосили, що Краснопільщина – справді унікальний в історичному плані край, і знахідки Верижиць – ще одне тому підтвердження, а тому необхідно залучити до вивчення цієї теми якогомога більше археологів та науковців.

  • У мене є надія, що присутні краєзнавці, керівництво громади серйозно підійдуть до цієї теми, і як колись Генріх Шліман прославив Трою, зробивши її всесвітньовідомою, так і Краснопільщина отримає свій бренд. Ми маємо  унікальну ситуацію, коли археологічна пам’ятка, ціла культура може стати брендом певного регіону, – підсумував Сергій Гуцан.

Мрії Костянтина Алєнінського

Саме з маленьких мрій починаються великі справи, із них почнемо другий розділ цього матеріалу, в якому поговоримо, а точніше помріємо про Верижицю, як можливий майбутній бренд громади.

  • Ми мрійники, а тому хочемо поділитись своїми мріями і баченням того, як проект «Верижиця» можна адаптувати до брендування Краснопільської ОТГ, – ділиться Костянтин. За його словами брендування, а отже впізнаваність і аутентичність  Краснопільщини можливе як н на рівні області чи України, так і на міжнароднгому рівні і наводить декілька прикладів «просування» Краснопільської ОТГ.  Так Верижицю можна використати на майбутньому гербі Краснопільської ОТГ, на візитівках, на сувенірній продукції, заохотивши для цього представників місцевого бізнесу.. Оскільки наш край має спортивні традиції, то цим теж варто розумно скористатись, започаткувавши районні, обласні змагання, виготувавши тематичні Кубки. Проведення Дня громади можна поєднати з Днем Верижиці,  організувавши відповідні фестивалі, запросивши майстрів з виготовлення етнографічної продукції.
  • До речі одного така майстра, Данила Сорокіна, організатори круглого столу того дня теж запросили до заходу. Данило кілька років тому захопився ідеєю реконструкції стародавнього технологічного процесу виготовлення прикрас. За цей час на балконі міської багатоповерхівки чоловік спромігся відтворити багато прикрас різних епох,  історією походження яких залюбки ділився з присутніми.

Між тим Костянтин Аленінський  висловив думку, що Верижиця може набути, по суті свого історичного значення, ставши своєрідним символом влади, коли, приміром, приступаючому до виконання обов’язків Голові ОТГ вручатимуть на термін його каденції нагрудну прикрасу-Верижицю.  Зрештою, подібна практика не є новою у європейських містах. А ще це невичерпне джерело натхнення для  дітей, для яких можна організовувати  різноманітних художні конкурси.

Одним словом, це справді цікаві мрії, які цілком реально можуть стати реальністю. Наша газета вже включилась у процес. По-перше ми першими на своїх сторінках звернули увагу на археологічне диво – Верижицю, яка нагадує латинську літеру V, яка ще відома як «вікторія», а «вікторія» по нашому – перемога! Тобто нашій газеті в першу чергу треба брати на «озброєння» таке брендування, що обов’язково зробимо.

О. МОЦНИЙ.

Газета “ПЕРЕМОГА”